Отправить в DeliciousОтправить в FacebookОтправить в Google BookmarksОтправить в TwitterОтправить в LinkedInОтправить в MoymirОтправить в OdnoklassnikiОтправить в Vkcom

Хірургічне відділення

Хірургічне відділення на 25 ліжок.  В складі відділення окрема палата для жінок. Також є палати підвищеного комфорту на два ліжко місця з телевізором, холодильником та free wi-fi.

                                 Наші послуги:

Загально хірургічна допомога:

  • Лікування жовчнокам`яної хвороби, поліпів жовчного міхура – лапароскопічна холецистектомія, відкрита холецистектомія.
  • Лікування стегнової, пахової, пупкової, післяопераційної та гриж білої лінії живота з встановленням поліпропіленовим сітчастим ендопротезом («золотий стандарт» лікування гриж).
  • Флебектомія (видалення варикозно змінених вен нижніх кінцівок).
  • Лікування доброякісних захворювань шкіри та підшкірної клітковини (ліпома, атерома, фіброма, папілома).
  • Інфузійна терапія при хронічних захворюваннях судин нижніх кінцівок (облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок).

Проктологічна допомога:

  • Лікування геморою з використанням сучасних методик та методів: трансанальна гемороїдальна деартеризація (THD), операція Лонго, а також класичне оперативне лікування – геморойетомія за Мілліганом-Морганом.
  • Лікування гострих та хронічних анальних тріщин.
  • Лікування парапроктиту.
  • Лікування нориць прямої кишки.
  • Лікування геморою, ускладненого тромбозом гемороїдального вузла.
  • Видалення кісти куприка, епітеліальних куприкових ходів.

Гінекологічна допомога:

  • Гістерорезектоскопія (діагностична та лікувальна процедура при гіперплазії ендометрія, поліпах ендометрія, субсерозних міомах та інших захворюваннях матки).
  • Лапароскопічні оперативні втручання при кістах яєчників, захворюваннях фалопієвих труб.
  • Лапароскопічні операції при ендометріозі.
  • Лікування міом матки.
  • Лапароскопічне усунення позаматкової вагітності.
  • Лапароскопічна хромосальпінгографія – виявлення прохідності фалопієвих труб.
  • Вилущення кісти бартолінової залози.
  • Лікування випадіння матки.

                       Невідкладна хірургічна допомога:

  • Лапароскопічна апендектомія.
  • Лапароскопічне або відкрите оперативне втручання при виразці шлунку та дванадцятипалої кишки, що ускладнилась перфорацією.
  • Оперативні втручання при ускладнених (защемлених) грижах.

Додаткову інформацію про наші можливості шукайте тут:

http://mil-surgery-zt.webnode.com.ua/

                                   Фахівці хірургічного відділення:

Начальник відділення                    Риженко Андрій Петрович хірург, гінеколог

майор медичної служби

            тел: (063)-374-95-54,  (096)-425-05-74

            e-mail: Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.">          Старший ординатор                        Попкова Алла Олександрівна, хірург   

капітан медичної служби

          

Лікар-ординатор                              Лагода Віктор Сергійович, хірург

працівник ЗСУ.

          

Лікар-ординатор                             Куземко Олександра Володимирівна , гінеколог

працівник ЗСУ

          тел: (097)-995-06-46

 

Приблизна вартість послуг:

ОПЕРАТИВНЕ ВТРУЧАННЯ

Приблизна вартість в грн.

1

Грижерозтин

~1500-2000

Флебектомія

~1700-2500

Гемороїдектомія

~1700-2500

Видалення доброякісних пухлин

~400-1300

Холецистектомія

~3000-5000

Висічення кісти куприка

~1700-2500

Апендектомія

~1700-2500

Видалення нігтьової пластинки

Операція з приводу врослого нігтя

~300-1000

Геморой методом трансанальної  гемороїдальної деартерілізації

~13000-15000

10 

Вид. тромб. гемороїдального вузла

~1300-1900

11 

Апендицит лапароскопічно

~1700-3000

12 

Висічення свища прямої кишки

~1700-2300

13 

Усунення пупочної грижі

~1200-1800

14 

Анальна тріщина

~1500-2200

Для більш детальної суми послуг  перейдіть до ПРЕЙСКУРАНТА.

 

Грижі черевної стінки

Грижа - це випинання на передній черевній стінці, яке утворилось внаслідок виходу внутрішніх органів або їх частин разом з очеревиною під шкіру або в підшкірну жирову клітковину через слабкі місця або отвори в м'язовому шарі передньої стінки живота, але без порушення цілісності шкірних покривів.

Частіше всього хворіють пацієнти у віці 40 - 45 років. В чоловіків частіше виникають пахові грижі, за даними різних авторів в 15-20 раз частіше, ніж в жінок. Стегнові грижі навпаки, частіше зустрічаються в жінок.

Черевна порожнина являє собою замкнутий простір, який утворений та з усіх сторін оточений м'язами, підшкірною жировою клітковиною, скелетом та шкірою. Із середини цей простір повністю вистелений оболонкою, яка називається очеревиною. В середині черевної порожнини (живота) розміщені внутрішні органи (печінка, селезінка, шлунок, кишечник та інші). При цьому очеревина, переходячи з стінок живота на органи, в тій чи іншій мірі їх покриває (огортає). Але хоча черевна порожнина і являється замкнутим простором, в неї входять та з неї виходять різноманітні судини, нерви та інші анатомічні утворення. Місця виходу судин та інших анатомічних утворень (нерви, сім'яний канатик, тощо) і називаються слабкими місцями черевної стінки. Саме в цих місцях і утворюються грижі. До найважливіших з них відносять пахові канали, стегнові канали, пупочне кільце, стравохідний отвір діафрагми.

Механізм утворення грижі

В нормі тиск в черевній порожнині (животі) постійний, без значних коливань, що дає змогу нормально функціонувати всім органам та системам. Але коли стається така ситуація, при якій тиск в животі різко і значно підвищується (наприклад при піднятті штанги), навантаження на стінки черевної порожнини значно зростає. В такій ситуації слабкі місця стінки живота не витримують тиску, і через них разом з очеревиною, яка вистилає черевну порожнину зсередини, під шкіру виходять внутрішні органи живота. Місце виходу грижі називається грижевими воротами. Очеревина, яка вийшла разом з органами під шкіру та ці органи ніби огортає називається грижевим мішком. А ті органи або їх частини, які вийшли з черевної порожнини та містяться в грижовому мішку називаються грижовим вмістом. Найчастіше грижовим вмістом являються петлі тонкого кишечника, хоча нерідко вмістом грижового мішка бувають товстий кишечник, великий сальник, шлунок, тощо.

Причини виникнення захворювання та фактори ризику.

До основних причин, які призводять до виникнення грижі, належать:

- Різке підвищення внутрішньочеревного тиску - при підняті вантажу, падінні, травмі, тощо.

- Порушення іннервації та кровопостачання передньої черевної стінки - після перенесених раніше операцій, хронічних запальних захворювань, тощо.

- Вроджена слабкість м'язового шару передньої стінки живота.

- Хронічний та частий кашель.

- Ожиріння.

- Вагітність.

- Надмірні зусилля при дефекації чи сечовипусканні (натужування)

Види гриж (класифікація)

Існує багато класифікацій, але всі вони характеризують грижі за наступними критеріями.

За місцем виходу (локалізацією) розрізняють пахові, стегнові, пупкові, післяопераційні грижі (в області післяопераційного рубця), поперекові, грижі стравохідного отвору діафрагми та деякі інші.

За кількістю розрізняють односторонні та двосторонні грижі.

За здатністю повертатись (вправлятись) в черевну порожнину розрізняють вправимі та невправимі грижі.

Особливу категорію складають защемлені грижі - коли грижові ворота перетискають судини та нерви, які живлять органи, що знаходяться в грижовому мішку. В такому випадку хворому показано екстрене хірургічне втручання, адже відбувається некроз (відмирання) защемленого органа, що становить безпосередню загрозу для життя хворого.

Основні прояви (клініка) хвороби.

Основним проявом хвороби являється наявність грижового випинання на передній черевній стінці. При чому, розміри грижі можуть бути від кількох сантиметрів до 20 см і більше. Відповідно хворих турбує відчуття дискомфорту в області грижового випинання, відчуття чогось «зайвого».

Крім того, розмір грижі може збільшуватись при виконанні фізичних навантажень, навіть незначних, що заважає хворим в повсякденному житті. Також не на останньому місці знаходиться і косметичний ефект, що особливо важливо в людей молодого віку. Хворим, які відмовляються від операції, постійно необхідно пристосовуватись до носіння грижі, що також досить важко.

Значно важча клінічна картина виникає в тих випадках, коли грижа защемлюється. В цьому випадку в місці утворення грижі зявляється різкий біль, інколи аж до втрати свідомості. Шкіра над грижею червоніє (гіперемія), спроби вправити грижу в черевну порожнину або навіть доторкнутись до неї різко болісні. Нерідко піднімається температура, з'являється тошнота, рвота, розвиваються явища кишкової непрохідності (здуття живота, відчуття розпирання, тощо). Різко гіршає загальне самопочуття. Такий стан є показом до негайного оперативного втручання за життєвими показами.

Основні ускладнення та перебіг хвороби

Основним і самим грізним ускладненням будь якої грижі являється її защемлення. При чому ті пацієнти, в яких утворилась грижа (так звані грижоносії) з моменту утворення грижі знаходяться під постійним ризиком її защемлення. А тому будь яка грижа являється показом до виконання хірургічної операції. При чому, оптимальним є виконання оперативного втручання в плановому порядку, коли грижа ще не защемлена та загальний стан хворого задовільний. В такому випадку шанси на досягнення максимального результату від операції дуже високі.

До інших ускладнень, які виникають при грижах, відносять

- Флегмона грижового мішка

- Хибне защемлення грижі

- Невправима грижа

- Грижа із запаленням грижового вмісту

Діагностика.

В переважній більшості випадків діагностика не складна, а діагноз ставиться вже при огляді грижового випинання. Але для уточнення діагнозу, а також для того, щоб переконатись, що грижа не защемлена, хворому пропонують покашляти. При цьому грижеве вирячування збільшується. Такий же ефект спостерігається при зміні положення тіла, в положенні лежачи грижа зменшується, а коли хворий встає, збільшується. В рідких випадках використовують інструментальні методи, такі як УЗД та інші.

Труднощі виникають при діагностиці грижі стравохідного отвору діафрагми, де крім характерних скарг (важкість при ковтанні та інші), використовують рентгенологічні дослідження з барієм, фіброгастродуоденоскопію та інші.

Для контролю загального стану хворого, перед операцією призначають загальний та біохімічний аналіз крові, аналіз сечі, ЕКГ (електрокардіограма), тощо.

Лікування хвороби.

На сьогоднішній день єдиним радикальним методом лікування будь яких гриж являється хірургічна операція. Інші ж методики, як то бандажування, тощо або не мають ефекту взагалі, або шкідливі для хворого та викликають ускладнення.

Методики хірургічного лікування гриж різні, їх багато і залежать вони від виду грижі, її розмірів та інших факторів. Але мета у всіх операцій одна - ліквідувати грижу, яка існує та укріпити місце виходу таким чином, щоб запобігти повторному утворенню грижі (рецидиву).

Методики операцій поділяються на класичні або відкриті, та лапароскопічні або мініінвазивні.

Традиційна методика - виконується розріз шкіри над грижею, виділяється грижевий мішок, його розкривають. Вміст грижового мішка повертають в черевну порожнину, мішок відсікають, після чого зшивають та укріплюють черевну стінку в місці виходу грижі ( так звана грижепластика). Останнім часом для грижепластики стали використовувати різноманітні сітки, які не викликають реакції в організмі (інертні), а завдяки своїм каркасним функціям вони збільшують міцність черевної стінки в рази.

Лапароскопічні методики грижепластики

Ці методики значно прогресивніші, мають ряд суттєвих переваг, а тому кількість таких операцій невпинно зростає з кожним днем.

При цій методиці розрізу шкіри не проводять, а виконують 3 - 4 розрізи до 1 см. Через ці розрізи (проколи) в живіт вводять камеру, яка передає зображення на монітор, та тонкі надточні інструменти, з допомогою яких і виконується операція. Такі операції виконуються під загальним наркозом, тривалість операції в середньому становить не більше години.

Дана методика по суті зробила революцію в хірургії, адже завдяки її впровадженню з'явились величезні переваги в порівнянні з традиційними методиками.

Так, наприклад, хворий після операції виписується вже на 3 день, великий післяопераційний рубець відсутній, натомість є 3 - 4 маленьких рубчика, які зашиваються одним косметичним швом - бездоганний косметичний ефект. При цій методиці фактично відсутня можливість потрапляння інфекції в черевну порожнину та в рану. Внаслідок невеликих розрізів фактично відсутні такі ускладнення, як післяопераційні грижі. Больовий синдром настільки малий, що в переважній більшості навіть не призначаються сильні наркотичні знеболювальні, натомість достатньо звичайних анальгетиків. Ще однією перевагою є значно менша психологічна травма та дуже короткий час соціальної та трудової реабілітації хворих.

Післяопераційна реабілітація.

На пів року обмежуються фізичні навантаження, хворий не повинен піднімати більше 2 - 3 кг, уникати простудних захворювань для запобігання кашлю, тощо. Хворим рекомендується носити еластичний пояс протягом кількох місяців після операції. Оскільки післяопераційні ранки, як правило, зашиваються косметичним внутрішньошкірним швом, то зняття швів не потрібно, а шовний матеріал розсмоктується через деякий час, що сприяє бездоганному косметичному ефекту. Після закінчення реабілітаційного періоду людина вважається здоровою, показано санаторно-курортне лікування.

Прогноз

При вчасно, правильно та якісно виконаній операції прогноз благо приємний, повторні випадки утворення гриж (рецидиви), трапляються рідко, частота їх виникнення не перевищує 3 - 5 % від загальної кількості всіх прооперованих. Причинами повторних гриж можуть бути погрішності під час операції, невірна тактика операції, ранні фізичні навантаження, атрофія тканин, слабкість передньої черевної стінки та інші. Повторні операції значно складніші, а тому мають виконуватись лише кваліфікованими хірургами та, по можливості, в спеціалізованих відділеннях та центрах.

Профілактика.

Для профілактики слід уникати різких фізичних навантажень, такі навантаження слід збільшувати поступово. Також вчасно лікувати основні захворювання, симптоми яких призводять до підвищення внутрішньочеревного тиску. Це, зокрема, аденома простати, кашель, запори та інші. Профілактикою ж тих гриж, які вже утворилися, являється їх часне хірургічне лікування.

Прийшов час збирати каміння...

При утворенні каменів у жовчному міхурі розвивається його запалення (гострий холецистит), що виникає, коли камені блокують жовчні протоки. Симптоми захворювання включають в себе:

  • Біль у верхній правій частині живота, тупий і постійний, що триває протягом декількох днів і посилюється на вдиху. Біль може також віддавати в спину або під лопатки, в ключицю, ліворуч за грудиною.
  • Нудота і блювання.
  • Лихоманка і озноб, які є ознаками ускладненої печінкової кольки.
  • При блокуванні загальної жовчної протоки розвивається механічна жовтяниця з симптомами: пожовтіння шкіри та склер, потемніння сечі, світлий або глинисто-сірого кольору кал.

Будь кому, хто відчуває такі симптоми, слід терміново звернутися до лікаря. Це захворювання небезпечне своїми інфекційними ускладненнями, що розвиваються приблизно у 20% хворих і можуть, без належного лікування, привести до гангрени (омертвіння) або перфорації (розриву стінки) органа. Люди з діабетом особливо схильні до ризику серйозних ускладнень.

Каміння жовчного міхура дуже легко встановити за допомогою ультразвукової діагностики. Дослідження безболісне і триває до 1 хвилини. На фото показано як виглядає каміння в жовчному міхурі.

Видалення жовчного міхура - холецистектомія, на сьогоднішній день, залишається найефективнішим методом лікування, який дозволяє уникнути повторного розвитку жовчних каменів.

Часто виникає питання - невже жовчний міхур настільки не потрібен людині, що його безболісно можна видалити? Здоровий жовчний міхур - орган, який бере участь у травленні. Однак патологічно змінений жовчний міхур нормально не функціонує, а, навпаки, викликає масу проблем: біль, розвиток інфекції, порушення виділення жовчі і запалення підшлункової залози.

Лапароскопічна холецистектомія (або ендоскопічна холецистектомія) - хірургічна операція з видалення жовчного міхура, виконана ендоскопічним способом, тобто без великого операційного розрізу.

Вперше лапароскопічну холецистектомію виконав французький хірург Філіп Муре в 1987 році в Ліоні. Цю подію згодом назвали "другою французькою революцією". Однак перша операція настільки втомила хірурга (тривала приблизно 6:00, а точно таку ж відкриту операцію він виконував буквально за 20 хвилин), що, вийшовши з операційної, Муре сказав: "Я думаю, що це була перша і остання лапароскопічна холецистектомія у світовій хірургії". Але вже на наступний ранок він був змушений змінити свою думку, побачивши як хворий після операції гуляє в коридорі клініки, який попросив виписати його додому. Сьогодні в багатьох провідних клініках, інститутах і лікувальних центрах є обладнання для проведення лапароскопічних операцій.

Класичний хірургічний розріз шкіри - це справжнє «харакірі»: від мечоподібного відростка донизу по серединній лінії протягом 3-4 см, а потім паралельно правій реберної дузі довжиною 15-20 см. Після такого розрізу в самому верху живота хворому кілька днів після операції важко розмовляти, не кажучи вже про те, що йому дуже боляче глибоко дихати, кашляти, сміятися. Для придушення сильного болю доводиться давати багато опіатів, а від них свої ускладнення. Пару тижнів у лікарні - звичайна справа при відсутності ускладнень. І потворний шрам на животі.

Замість цього робиться 3-4 проколи передньої черевної стінки. Через ці отвори, в черевну порожнину вводяться спеціальні тонкі інструменти і мініатюрна відеокамера, яка дозволяє хірургам на великому телевізійному екрані з багаторазовим збільшенням бачити операційне поле. Під час операції для створення вільного простору в черевну порожнину під незначним тиском вводиться вуглекислий газ. Доречи, останні дослідження в цій області доводять, що вуглекислий газ стримує мікробне зараження ранових поверхонь. Крім того, «подушка» з вуглекислого газу вберігає операційну рану від підсихання тканин, інакше це може сповільнити загоєння. Ще він запобігає тепловим втратам, які теж можуть негативно впливати на організм під час операції.

Через 4-6 годин після операції пацієнти можуть вставати та зазвичай знаходяться в стаціонарі протягом 1-2 днів. Через 3 місяці після операції людина може вести звичайний спосіб життя, практично без обмежень.

Основні покази до лапароскопічної холецистектомії

Ускладнені форми жовчнокам'яної хвороби. Больові напади жовчної кольки на тлі жовчнокам'яної хвороби також є абсолютним показанням до оперативного лікування. Це обумовлено тим, що більше 60 % пацієнтів мають повторний напад жовчної кольки протягом 2 років, а у 5-10 % пацієнтів розвиваються тяжкі ускладнення протягом 10 років після першого нападу.

В даний час показаннями до оперативного лікування пацієнтів з безсимптомною жовчнокам'яною хворобою є камені розміром більше 2,5 см і очікувана тривалість життя пацієнта більше 20 років (через сумарний високий рівень ускладнень).

Своєчасне видалення жовчного міхура дозволяє запобігти розвитку та прогресуванню панкреатиту - запаленню підшлункової залози.

Дуже важливо відзначити, що спеціальні технології, інструменти та апаратура при лапароскопічному доступі дозволяють виконати необхідну Вам операцію в тому ж самому обсязі, що й при традиційному доступі, причому практично за той самий час, або навіть швидше. При цьому навколишні органи піддаються набагато меншому шкідливому впливу.

Таким чином переваги лапароскопічної холецистектомії:

  • Мінімальна травматичність, що приводить до зниження післяопераційного болю, швидкого відновлення фізіологічних функцій, зниження ризику утворення післяопераційних спайок.
  • Короткий період госпіталізації та швидке відновлення працездатності. Післяопераційний період часто обмежується перебуванням в хірургічному стаціонарі протягом 1 доби. Відновлення фізичної активності та працездатності після операції прискорюється в 3 - 4 рази;
  • Косметичний ефект.
  • Зменшення ризику розвитку післяопераційних гриж та інших неприємностей, пов'язаних з післяопераційним розрізом, оскільки він відсутній.
  • Економічна ефективність. Хоча вартість самої операції вище, лікування виявляється більш рентабельним за рахунок економії медикаментів, зменшення тривалості періоду госпіталізації і термінів реабілітації пацієнта.

У переважній більшості випадків, видалення жовчного міхура можна виконати ендоскопічним способом. Але остаточно це визначає хірург. Він також визначить найбільш сприятливі строки втручання та перелік досліджень і аналізів, які необхідно провести перед операцією, щоб результат її був найкращим.

Дослідження на планову операцію (лапароскопічна холецистектомія):

- загальний аналіз крові

- загальний аналіз сечі

- біохімія крові (білок, білірубін, сечовина, креатинін, альфа-амілаза, глюкоза, АлАТ, АсАТ, тимолова проба)

- коагулограма

- УЗД органів черевної порожнини

- ФГДС

- ЕКГ

Навіщо нам цей геморой?

  Із шестидесяти хвороб, що уражають кишківник, геморой є найбільш розповсюдженою. На делікатну хворобу страждає кожна шоста, а серед тих кому за 50 -кожна друга людина на планеті.

Слово «геморой» в перекладі з грецької означає «кровотеча». Саме при наявності такого симптому -слідам алої крові на туалетному папері паціенти розуміють, що захворіли,але мало хто одразу поспішає до лікаря. Зазвичай люди кілька років займаються самолікуванням (застосовують лікарські свічі, натерту картоплю і т.д) до часу, коли біль не змусить бігти до лікаря.

Однією з причин ігнорування проблеми є страх перед можливим оперативним втручанням. Але на данний час в Житомирі з'явився новий метод , який змінює уявлення паціента про лікування геморою. Тепер за декілька хвилин без болю можна забути про геморой назавжди.

Але для початку розберемось, в чому головна причина захворювання. А причиною є збільшення притоку артеріальної крові та зменшення відтоку венозної крові в стінці прямої кишки . Кров'яний тиск призводить до розширення венозних (гемороїдальних) вузлів , а потім і до мікророзривів , які під час стільця супроводжуються кровотечею. Першим кроком до виникнення таких проблем є хронічний закреп , який в свою чергу гальмує кровопостачання в ділянці прямої кишки. Нерідко пусковим механізмом хвороби є збільшення ваги, малорухомий спосіб життя, вагітність.

Раніше паціенти з гемороєм рідко звертались до лікарів через страх болю під час оперативного втручання. Таблетки та мазі допомогають зняти набряк, біль, запалення, проте повністю ліквідувати причину захворювання не можуть. Знахідкою для ділових людей , які страждають на геморой, є метод трансанальної деартеалізації. З одного боку це економія часу (тривалість госпіталізації всього один день), а з другого боку ця процедура є більш комфортною на відміну від традиційного хірургічного втручання і до того ж практично безболісна.

Нова для нас технологія THD в європейских та американських клініках застосовується вже вісім років та більш ніж два роки практикується в Україні.  При виконанні процедури THD самі гемороїдальні вузли не видаляються. За допомогою унікальної техніки під час маніпуляції лікар точно визначає місце розташування артерії.  Особлива форма інструменту THD дозволяє за кілька рухів провести точне та надійне перев'язування артерій, що живлять гемороїдальні комплекси. Перев'язка артерій відбувається в «нечутливій зоні» , тому сама процедура є безболісною. Також відсутній біль і в післяопераційному періоді. Вузли зникають. Про хворобу можна забути. Шовний матеріал,що використовується, самостійно розсмоктується.Надійність цієї операції сягає 90-95%. Лікуватись стало легше та приємніше.

Також нагадаємо і про профілактику данного захворювання. Не відмовляйте собі в задоволенні зайвий раз пограти в теніс, отримати перемогу на  футбольному полі, спуститись з гір на лижах. Рух-це запорука успіху. Якість життя необхідно покращувати постійно! Більш детальна інформація з приводу операції за телефоном 0938468781 або 0985180209 Володимир Миколайович

Анальна тріщина

Причини, за яких можливе виникнення тріщини заднього проходу:

  • Запори. Під час хронічних запорів постійно утворюються тверді калові маси, які призводять до мікротріщин і ушкоджень тканин заднього проходу. Крім цього, напруження, здійснювані людиною, підвищують тиск в області прямої кишки - це може привести до розриву тканин та появи тріщини.
  • Запальні процеси при проктиті. При запаленні міцність тканин анального отвору зменшується, що призводить до їх пошкодження каловими масами.
  • Неправильне харчування, погане пережовування їжі. Неперетравлені гострі шматочки їжі (горіхи, насіння) можуть ушкодити тканини під час акту дефекації.
  • Пологи. Може статися розрив слизової оболонки при сильних натуживаниях, а також при накладанні щипців, використання вакууму.
  • Сильні фізичні навантаження.
  • Внутрикишечные обстеження.
  • Швидке, неправильне введення клізми.
  • Анальний секс.
  • Тривале сидіння.
  • Неправильна дієта: гостра їжа, алкоголь.

СИМПТОМИ ЦІЄЇ НЕДУГИ

Існують три основні ознаки, які дозволяють легко діагностувати внутрішні тріщини заднього проходу. Як правило, пацієнти відчувають наступні симптоми:

  • Гострий біль під час випорожнення, яку хворі описують як «печіння», відчуття «битого скла». Такі болі виникають в області анального отвору, віддаючи в задній прохід, пах, низ живота. Синдром може тривати ще деякий час після акту дефекації.
  • Несильні кровотечі під час випорожнень. Можуть виглядати як смуга крові на поверхні калової маси. У деяких пацієнтів тріщина кровит між актами дефекації.
  • Спазм анального сфінктера, що може супроводжуватися вираженим больовим синдромом.

Деякі пацієнти можуть відчувати характерні симптоми лише деякий час, що дасть оману про лікування тріщини, проте таке трапляється вкрай рідко. Без дотримання певних лікувальних заходів важко досягти бажаного результату, а можливість рецидиву вкрай велика.

ОСОБЛИВОСТІ ЛІКУВАННЯ ГОСТРОЇ АНАЛЬНОЇ ТРІЩИНИ

Особливості лікування цього захворювання залежать від його форми, яка буває гострою або хронічною. Анальна тріщина гострої форми - це дефект, який наявний протягом першого місяця. Така тріщина виглядає як невеликий розрив без чітких меж, звідки видніються червона м'язова тканина. Якщо розрив не заростає протягом 6 тижнів, а краї набувають чіткі межі, тріщина заднього проходу переходить в хронічну форму.

Важливо, щоб пацієнт звернувся до лікаря під час гострого періоду - в цьому випадку ймовірність безопераційного лікування велика. Як правило, лікарі лікують методами консервативної медицини: теплові процедури, знеболення, призначення мазей, кремів, свічок, клізм, ванночок, лікарських препаратів, припікання. В крайньому випадку, вдаються до використання новокаїнових блокад і розтягнення сфінктера.

Також ефективним методом є лазерна хірургія (лазер ефективний тільки під час гострого періоду). Якщо консервативні методи лікування не привели до відчутного результату, а анальна тріщина перейшла в хронічну форму, потрібне хірургічне втручання.

ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОЇ ТРІЩИНИ

Хронічна тріщина заднього проходу характеризується появою чітких меж, наявності «горбків» по краях. На цій стадії вдаються до хірургічного втручання, яке здійснюється наступними способами:

  • висічення тріщини;
  • висічення з ушиванням рани;
  • висічення з розсічення сфінктера;
  • комбіновані варіанти.

Під час висічення видаляється грануляція, зрізаються «горбки», що призводить до переходу хронічної форми назад в гостру. Після цього використовуються методи консервативної медицини для лікування дефекту, призначається сувора безсольова дієта. При правильному дотриманні профілактичних і лікувальних заходів повне одужання приходить через 2-4 тижні.

Гострий парапроктит

Лікування гострого парапроктиту - тільки хірургічне. Операція має бути здійснена негайно після встановлення діагнозу, оскільки вона належить до розряду невідкладних.

Вид анестезії відіграє важливу роль. Необхідні цілковите знеболення і добра релаксація. Найчастіше застосовують внутрішньовенний наркоз, перидуральну і сакральну анестезію, масковий наркоз. Місцева анестезія при операціях із приводу гострого парапроктиту недоцільна через небезпеку поширення інфекції внаслідок ін'єкції анестетика, неадекватності знеболювання й ускладнення орієнтації через інфільтрацію тканин анестезувальним розчином.

Основні завдання радикальної операції - обов'язковий розтин гнійника, дренування його, пошук і знаходження ураженої крипти та гнійного ходу, ліквідація крипти і ходу. Якщо ліквідувати зв'язок із кишкою, можна розраховувати на цілковите одужання пацієнта.

В умовах неспеціалізованих стаціонарів найчастіше здійснюють лише розтин і дренування гнійника, радикальні операції здебільшого виконують у колопроктологічних відділеннях. Прагнення за будь-яку ціну вдатися відразу до радикального втручання без діагностичних навичок і достатніх знань анатомії анального жому і параректальних клітковинних просторів може привести до того, що разом із гнійним ходом буде посічена частина зовнішнього сфінктера і виникне його недостатність.

Лікування хворих на гострий парапроктит є непростим завданням, що потребує добрих знань з анатомії та великого досвіду. Найпростіше вирішується проблема лікування при підшкірних абсцесах і поверхневому розташуванні гнійного ходу, коли застосовна операція розтину гнійного ходу в просвіт кишки з видаленням ураженої крипти. За високого розташування гнійного ходу, що буває зазвичай при ішіі - і пельвіоректальних абсцесах, вибрати спосіб операції буває важко, бо його визначаєть не тільки складність ситуації у конкретного хворого, а й досвіді знання того, хто оперуватиме.

Прогноз. За своєчасно і правильно виконаної радикальної операції з приводу гострого парапроктиту (негайно або у відстроченому порядку) прогноз сприятливий. При операції простого розтину абсцесу без ліквідації зв'язку його з просвітом кишки одужання малоймовірне, швидше за все, сформується свищ прямої кишки або через якийсь час виникне рецидив гострого парапроктиту.

Інші матеріали у цій категорії:

« Урологічне відділення Отоларингологічне відділення »